ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО ІНСТРУМЕНТАРІЮ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

Abstract

Вступ. Сільський туризм є одним із перспективних напрямів туристичної індустрії, що при відносно малих витратах дає змогу долати комплекс проблем соціально-економічного розвитку сільських територій. Поряд з тим, на державному рівні не сформовано державної політики розвитку сільського туризму, адже в Законі України «Про туризм» відсутнє поняття «сільський туризм». Окрім того, під час розроблення заходів диверсифікації туристичного продукту потенціал сільського туризму майже не використовується. Методи. Дослідження сформовано, ґрунтуючись на використанні розрахунково-конструктивного, експериментального та абстрактно-логічного методів, даних законодавчої та статистичної бази, а також вивченні науково-теоретичного матеріалу у площині формування організаційно-економічного інструментарію забезпечення державної політики розвитку сільського туризму в Україні. Результати. Обґрунтовано теоретико-методичні засади формування державної політики розвитку сільського туризму. Визначено напрями удосконалення організаційно-економічного інструментарію забезпечення державної політики розвитку сільського туризму в Україні. Згідно результатів проведеного дослідження встановлено недоцільність розробки окремого стратегічного документа щодо розвитку сільського туризму на рівні держави через нерівномірність розподілу туристичного потенціалу сільських територій. Виокремлено ключові ознаки диференціації інструментарію регулювання сільського туризму за двама критеріями: спрямованістю вектору його впливу та пріоритетністю застосовуваних методів. Розкрито найбільш ефективні інструменти розвитку сільського туризму. Окреслено схему формування організаційно-економічного інструментарію забезпечення державної політики розвитку сільського туризму в Україні на різних рівнях її реалізації. Перспективи. У контексті пропонованої стратегічної документації, окрім корегування та уточнення термінологічного апарату, цілей, задач і пріоритетів розвитку сільського туризму в країні, також потребують розроблення принципи та механізми міжвідомчої взаємодії й скоординованості застосовуваного інструментального забезпечення між рівнями державного регулювання. Найперспективнішими напрямами такої взаємодії й скоординованості в державній політиці розвитку сільського туризму вбачаються: фінансове стимулювання проектів у сфері розвитку сільського туризму (система субсидування та надання грантів); державно-приватне партнерство (у т.ч. у площині формування та просування туристичного продукту); інформаційно-консультаційна та освітньо-просвітницька робота тощо.