ОСОБЛИВОСТІ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ ПРАЦІВНИКІВ

Abstract

Вступ. За оцінками Міжнародної організації праці, с/г виробництвом займаються 1,3 млрд. працюючих – приблизно 50% світової робочої сили. Із них 335 тис. гинуть на виробництві щорічно, не менше ніж 170 тис. є с/г працівниками. За статистикою, в Україні щодня на виробництві травмується близько ста осіб, з них 10% стають інвалідами і майже 2% гинуть. За даними Національного науково-дослідного інституту ОП, стан виробничого травматизму в Україні протягом останнього десятиліття характеризується зменшенням кількості випадків як загального, так і смертельного травматизму. Динаміка НВ пов'язана, безперечно, з економічною ситуацією в Україні. За роки економічної кризи ВВП скоротився на 59,2%, обсяги промислової продукції – на 48,9%, продукції с/г – на 51,5%. У цей період відзначається суттєве зниження показників загального і смертельного травматизму. Методи. Методи дослідження базуються на загальнонаукових засадах і фундаментальних положеннях економічної теорії, соціальної філософії та статистичної науки. Результати. За результатами аналізу з’ясовано необхідність комплексного статистичного оцінювання стану та тенденцій державного соціального страхування, визначено комплекс питань соціального моніторингу як інструменту підтримки управлінських рішень. Перспективи. Поступова стабілізація економічної ситуації в Україні може супроводжуватися зростанням кількості випадків смертельного травматизму. Розподіл смертельних випадків за галузями виробництва показує, що найвищі темпи зростання травматизму допущено в хімічній промисловості (+25), машинобудуванні (+9), будівництві (+12), агропромисловому комплексі (+8), на транспорті (+19), у невиробничій сфері (+31).