КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ

Abstract

Вступ. За умов євроінтеграції конкурентні позиції підприємств все більше визначає персонал, орієнтований на здобуття конкурентних переваг в освіті, результатах праці, здатний до інтелектуально- професійного розвитку, розробки і впровадження інновацій на рівні світових стандартів, створення конкурентоспроможної продукції. Серед цих процесів вагоме місце належить підвищенню конкурентоспроможності трудового потенціалу підприємств. Мета статті полягає у наступному: дослідити основні підходи щодо визначення поняття «конкурентоспроможність персоналу підприємства» та виявити взаємозв’язок конкурентоспроможності підприємства з конкурентоспроможністю трудового потенціалу. Методи. У процесі дослідження використовувалися методи логічного узагальнення, поєднання, аналізу та синтезу, групувань, системного та порівняльного аналізу, графічний, монографічний метод. Результати. Розглянуто зміст категорій «конкуренція», «конкурентоспроможність робочої сили», «конкурентоспроможність персоналу» та «конкурентоспроможність працівника». Виокремлено характерні риси конкурентоспроможності трудового потенціалу: відносність, динамічність, цільовий характер, слабка формалізованість, комплексність сприйняття, дуалістичність розуміння та неповна залежність від підприємства. Побудовано схему взаємозв’язку конкурентоспроможності підприємства та трудового потенціалу персоналу. Для підвищення конкурентоспроможності трудового потенціалу підприємства запропоновано ряд заходів. Перспективи. Для досягнення Україною гідного конкурентного становища серед інших країн важливо визначити, як саме слід реалізувати трудовий потенціал підприємств, щоб отримати оптимальний ефект від його використання. Врахування взаємозв'язку управління персоналом та конкурентоспроможності підприємства дозволить підприємствам формувати нові конкурентні переваги, підвищувати ефективність використання трудового потенціалу та зміцнювати свою конкуренту позицію на ринку. Перспективним напрямом подальших досліджень є обґрунтування системи показників оцінки трудового потенціалу, яка б дала змогу об’єктивно оцінити можливості підприємства у сфері використання трудових ресурсів, а також цілеспрямовано керувати процесом залучення їх до виробничої діяльності.