УПРАВЛІННЯ І РЕГУЛЮВАННЯ ЯК ОБ’ЄКТИ НАУКОВОГО ОСМИСЛЕННЯ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

Abstract

Актуальність. Поряд з обгрунтуванням концептуальних засад формування понятійного апарату дослідження, теоретичного осмислення процесів соціально-економічного розвитку сільські території необхідно розглядати як об’єкт управління. Ефективність управління безпосередньо залежить від організації функціонування сільських територій, визначення ієрархії органів регулювання і застосування принципів самоврегулювання. Методи. Для досягнення поставленої мети використано діалектичний метод пізнання дії економічних законів, системний підхід до вивчення економічних явищ, а також монографічний, абстрактно-логічний та метод абстрагування. Методологічною основою дослідження слугували теоретичні розробки вітчизняних і зарубіжних вчених з питань соціально-економічного розвитку сільських територій, функціонування територіальних громад та механізму управління ними. Результати. У статті обґрунтовано чинники, що впливать на розвиток сільських територій; визначено роль процесу управління сільськими територіями в умовах чіткого державного регулювання та їх самоорганізації. Сформовано ієрархію органів регулювання діяльності сільських територій та проведено класифікацію регулювання в умовах ринку, що дозволить реалізувати механізм ефективного управління ними. Перспективи. Перспективними напрямами подальшого дослідження є вивчення методологічних засад і принципів оцінки соціально-економічного розвитку сільських територій та реалізації механізму управління ними в умовах дерегуляції їх функціонування.