ЗЕМЛЕВПОРЯДНИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ЗЕМЕЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

Abstract

Вступ. Сучасні країни з розвинутою економікою з кожним роком все більше приділяють уваги проблемам аграрного сектору економіки, невід’ємною складовою якого є сільськогосподарські землі. Адже сільськогосподарські угіддя, особливо рілля, є головним ресурсом для аграрного виробництва. Тому збалансоване використання земель сільськогосподарського призначення забезпечить продовольчу безпеку та незалежність країни, зайнятість сільського населення та високу якість його життєдіяльності. Враховуючи стрімкий розвиток деградації земель у всьому світі, нераціональне вилучення продуктивних угідь для несільськогосподарських потреб та екстенсивне ведення сільського господарства, забезпечення раціонального використання земель сільськогосподарського призначення було і залишається найважливішим завданням для сучасної науки. Методи. Дослідження проведено на основі аналізу нормативно-правової та статистичної інформації щодо сучасного розвитку землевпорядного процесу. Висновки і рекомендації були сформовані з врахуванням пропозицій сучасних науковців, досвіду зарубіжних країн, а також економічних та організаційних можливостей органів державної влади, що відповідають за розвиток земельних відносин в Україні. Результати. Проаналізовано сучасний стан землевпорядного забезпечення у сільському господарстві. Виявлено наслідки комплексної дії землевпорядного механізму. Запропоновано сформулювати функції управління землями сільськогосподарського призначення в системі здійснення державної земельної політики через механізм землеустрою, який буде здійснюватись у чотири етапи. Встановлено, що при плануванні сільськогосподарського землекористування потрібне повноцінне землевпорядне забезпечення, розробку якого необхідно втілювати через державні програми розвитку. Перспективи. Аналіз землевпорядного механізму в сільському господарстві та перспективи його розвитку дає змогу визначити пріоритети в політиці земельних відносин. Реалізація повноцінного землевпорядного забезпечення у сільському господарстві, дозволить позбутись екологічних, економічних та організаційних проблем у земельних відносинах, покращить економічні показники сільськогосподарського виробництва, а також забезпечить ефективний початок ринку земель сільськогосподарського призначення.