«Трансформації в системі сільськогосподарського землекористування».

Abstract

На сучасному етапі розвитку аграрного сектору України система сільськогосподарського землекористування перебуває у стані глибокої трансформації. Ці зміни зумовлені не лише відкриттям ринку землі, а й необхідністю адаптації природно-виробничих систем до кліматичних змін та виснаження ресурсів. Особливістю трансформаційних процесів є те, що вони відбуваються одночасно в економічній, екологічній та соціальній площинах, часто створюючи конфлікт інтересів між отриманням швидкого прибутку та збереженням родючості ґрунтів. Трансформація системи землекористування вимагає нового підходу до її організації. Традиційні моделі, де домінують суто економічні чинники, вичерпали себе. Сьогодні виникає гостра потреба у впровадженні еколого- економічних регуляторів та системи обмежувальних норм. Такі обмеження не слід розглядати як бар’єри для бізнесу; навпаки, вони виступають інструментом відсікання неефективних, виснажливих методів господарювання та спрямовують суб’єктів у русло раціонального використання земельного капіталу. Метою роботи є теоретичне обґрунтування та розробка практичних рекомендацій щодо еколого-економічної організації системи землекористування в умовах сучасних трансформацій. Для досягнення мети поставлено такі завдання: Розкрити сутність поняття «стале землекористування» як основи для безпечної трансформації аграрної системи. Дослідити механізми впливу екологічних норм на структуру та ефективність сільськогосподарського виробництва. Розробити концептуальну модель збалансованого землекористування, що враховує інтереси як власників землі, так і громади (екологічний компроміс). Запропонувати методичні підходи до оцінки ринкової вартості земель з урахуванням екологічних обмежень. Об’єкт дослідження — процес трансформації та організації системи сільськогосподарського землекористування на еколого-економічних засадах.