ВИКЛАДАЧІ ПЕДАГОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОГО ІНСТИТУТУ НАРОДНОЇ ОСВІТИ: ЇХНЄ ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ

Abstract

У період утвердження у світі інформаційного суспільства гостро постало питання про сутність та функції сучасної освіти, пошуку інноваційних методів навчання, удосконалення та модернізацію традиційних форм педагогічного процесу. Це ж питання вперше виникло ще в період Української національно-демократичної революції 1917–1921 рр., коли почала формува-тись українська національна освіта. Її фундатори відкидали ті методи викладання, що були характерні для імперських закладів освіти, творчо намагались використовувати педагогічні теорії та ідеї, створені провідними європейськими педагогами.Радянська влада на перших порах не заперечувала проти існування українського шкільництва, але надала йому класо-вого характеру. «Боротьбисти», які у 1920-ті роки посідали керівні посади в Наркоматі освіти УСРР, намагались поєднати класові та національні чинники у процесі розбудови комуністичної системи освіти. Це був період творчих експериментів та пошуку найбільш оптимальних методів навчання у закладах освіти республіки. У цьому контексті важливо дослідити та проаналізувати життєвий шлях та діяльність викладачів вищих закладів освіти, які займались педагогічними дослідженнями, що потім запроваджувались на практиці. При цьому слід врахувати, що українська педагогічна наука у цей час лише почала формуватись, тому педагогічні дисципліни часто викладали особи, які мали історичну, філософську чи психологічну освіту. До того ж майже всі вони практиками в площині розбудови українського шкільництва, тому їхні та погляди часто були відображенням суспільно-політичної ситуації. Вони часто поширювали свої педагогічні ідеї у тогочасних періодичних виданняхУ даній статті висвітлюється життєвий шлях та діяльність співробітників вищих закладів Поділля, котрі виклада-ли педагогічні дисципліни, писали наукові та науково-популярні праці. Передовсім це були працівники Кам’янця-Подільського Інституту народної освіти (ІНО) – єдиного після закриття у 1924 р. Вінницького ІНО закладу вищої освіти Поділля, який готував вчителів. Хронологічні рамки роботи охоплюють 1920 – початок 1930-х рр. При написанні праці використовувались як опублі-ковані наукові і краєзнавчі праці, так і маловідомі для широкого загалу документи Державного архіву Хмельницької області