Формування і розвиток системи управління ефективністю функціонування акціонерних товариств

Abstract

У дисертаційній роботі обґрунтовано теоретичні положення та запропоновано практичні рекомендації щодо удосконалення формування і розвитку системи управління ефективністю функціонування акціонерних товариств. Представлена еволюція управлінських підходів до системи ефективності діяльності акціонерних товариств. Акцентовано увагу на тому, що національні акціонерні товариства як соціально–економічні системи рольставникові, а не відкриті, що відповідно призводить до некоректної оцінки їх капіталізації. Систематизовані спільні риси (в системі «інновації – результати – стейкголдери»), так і відмінності, пов’язані із методикою виміру ефективності діяльності акціонерних товариств. Узагальнені підходи до визначення категорії ефективності акціонерних товариств, яка охоплює фінансові, ринкові та інституційні аспекти їх діяльності з акцентом на темпоральну теорію, що актуалізує методи адаптивного прогнозування і потребує відповідної розробки фреймворку, що задовільнило б більшість ключових стейкголдерів. Проведена систематизація кластерів наукових підходів до оцінювання ефективності діяльності акціонерних товариств за характером оцінювання та акцентовано увагу на глокалізаційному чиннику в даній оцінці. Визначено принципи, цілі та показники результативності управління ефективністю акціонерних товариств в умовах інституційних трансформацій. Доведено, що європейські стандарти захисту власників акціонерного капіталу мають формувати адаптивну результативність, посилювати інноваційний потенціал і розвивати персонал в умовах його дефіциту як найбільш дорогу інвестицію акціонерних товариств. Концептуалізовано фінансово–корпоративно–адаптивний підхід до оцінювання ефективності акціонерних товариств з урахуванням одночасного впливу інституційних умов, внутрішніх механізмів корпоративного управління та фінансових результатів. Визначено фактори забезпечення довгострокової стійкості, стейкголдер-менеджменту і підтримки довіри до бізнесу. Ефективність акціонерних товариств визначено компліментарною характеристикою їх розвитку, що заснована на управлінні змінами, зокрема інституційного середовища. Актуалізовано важливість адаптації в умовах мілітарі-економіки, зокрема до організаційного дизайну акціонерних товариств, інституційних показників якості управління, індексу сприйняття корупції через коротшу тривалість економічних циклів і життєвих циклів організацій і товарів. Систематизовано цілі управління ефективністю акціонерних товариств залежно від характеристик інституційного середовища, розвитку креативності, інноваційності та адаптивності. Здійснено аналіз корпоративного управління як інституційної основи ефективності функціонування акціонерних товариств. Доведено, що в

поточних турбулентних умовах макро- та мезорівня п’ятиспрямована структура сталого розвитку створюється додаванням до трьохспрямованої структури безпекового та темпорального чинників, применшуючи вплив економічної, соціальної та екологічної складових, актуалізуючи дефіцитність ресурсів, стейкголдер-менеджмент та розвиток корпоративного контролю акціонерних товариств. Корпоративне управління розглянуто як ключовий інституційний механізм забезпечення ефективності діяльності підприємств, що поєднує фінансові та нефінансові чинники впливу в умовах трансформації економіки України, воєнного стану, повоєнного відновлення, роботі на даних підприємствах віддалено, роботі даних підприємств із ключовими національними та закордонними стейкголдерами, відпрацювання сценарію зміни роботи національних інституцій в умовах євроінтеграції та інших глокалізованих альянсів тощо. Визначено, що ефективність діяльності акціонерних товариств формується під впливом сукупності інституційних факторів корпоративного управління, серед яких ключове значення мають структура власності, рівень концентрації контролю, якість функціонування наглядових органів та ступінь прозорості діяльності. Визначені основні проблеми та обмеження управління ефективністю акціонерних товариств в умовах нестабільності та воєнних ризиків. Доведено, що акціонерні товариства в Україні стикаються із доволі специфічними умовами функціонування через підвищений рівень нестабільності, що провокує дилему ризик/прибутковість та воєнних ризиків, що провокують дилему безпека/транспарентність. Визначені проблеми інтернально–екстернальної асиметрії розвитку акціонерних товариств. Проведено аналіз сучасної моделі управління ефективністю функціонування акціонерних товариств з урахуванням безпекових умов, зокрема при реалізації проєктів Fast recovery, синергію в досягненні цілей сталого розвитку та етапу життєвого циклу організації. Дану модель представлено як компліментаризацію управління ресурсозабезпеченням. Проведено поточну і прогнозну оцінку системи управління ефективністю акціонерного товариства через універсальний показник – функцію бажаності (переваги) Харрінгтона. Розраховано інтегральний показник ефективності корпоративного управління для ряду акціонерних товариств з урахуванням фінансових результатів та експертної оцінки діяльності. Апробовано методичний підхід щодо коригування даного показника з урахуванням коефіцієнта стабільності персоналу та коефіцієнта оновлення основних засобів, що доволі суттєво вирівняло Індекс ефективності корпоративного управління аналізованих акціонерних товариств, який в усередненому вигляді став 0,59-0,74 замість 0,35-1,00 до усереднення. Представлено механізм підвищення ефективності корпоративного управління акціонерних товариств як такий, що підпорядкований реалізації бізнес-стратегії підприємства (що включає цілепокладання, формування кадрового потенціалу, гнучкість, систематичну оцінку результатів, регулярність діагностики життєвих циклів товарів та самого підприємства), заснований на принципах справедливості, підзвітності, відповідальності та прозорості. Оперуючи цілим асортиментом напрямів (зміцнення наглядової ради, прозорість та звітність, удосконалення структури управління тощо),

механізм набуває адаптивності. Завдяки реалізації даного механізму можна отримувати Front Office наслідки (зростання вартості, зростання цінності для стейкголдерів, зростання конкурентоспроможності тощо), а також Back-Office наслідки. Для моделювання ефективної системи корпоративного управління акціонерних товариств використано показники-запобіжники та акселератори з урахуванням спеціалізації, рівня їх конкурентоспроможності, стану динамічності внутрішнього та зовнішнього середовищ. Визначено, що взаємозв’язок інтересів акціонерного товариства з учасниками ринкового середовища заснований на взаємних вигодах. Апробована адаптивна модель управління ефективністю функціонування акціонерних товариств, що формується на основі балансу інтересів власників (акціонерів) та менеджменту і має серед складових корпоративне управління, внутрішній контроль та аудит, стратегування та фінансово-економічний аналіз. При побудові відповідної моделі (що є динамічним явищем, оскільки змінюється в залежності від еволюції акціонерного товариства) формулюється мета (стратегічно сталий розвиток) та задачі (зростання капіталу, мобілізація інвестиційних ресурсів, забезпечення фінансової стійкості тощо). Побудовані однофакторні та багатофакторні моделі для аналізу рівня рентабельності, що є надзвичайно важливим для стейкголдерів акціонерних товариств з точки зору перспективності співпраці із ними. Зважаючи на проведені розрахунки та запропоновану еволюційну теорію, сформовано альтернативну сучасну парадигму корпоративного управління в системі управління ефективністю функціонування акціонерних товариств з дуальною орієнтацією на максимізацію прибутку (через тріаду дефіцит ресурсу/незацікавленість власників ресурсу/мобілізація доступного ресурсу) та інтереси таксономічних груп стейкголдерів (акціонери, партнери, держава, екологія, суспільство, інвестори) і природню мотивацію до прогресу ефективності акціонерного товариства в площі зацікавлених сторін з конкретною суб’єктивізацією та без неї з акцентом на Open Data, комплаєнс, цифровізацію, ESGST-управління (ST – безпека і час) та BigData. Апробовані інструменти стратегічного управління ефективністю функціонування акціонерних товариств. Використано бальні індекси розвитку корпоративного управління (CGR) за методикою Кричтон–Міллера та Уормана з відбором необхідних показників з використанням функції бажаності Харрінгтона. Актуалізовано однофакторну модель (факторна ознака – комплексний показник фінансового ризику) та багатофакторну модель (факторні ознаки – фінансові метрики впливу). Доведено, що будь-яка взаємодія між акціонерним товариством і стейкголдерами, або стейкголдерів між собою може призводити як до позитивних (ресурсна компліментарність), так і негативних (конкуренція за ресурси) наслідків. Змодельовані інтеграційні можливості корпоративної організації в сфері виробництва харчової продукції акціонерними товариствами. Адаптивні можливості акціонерного товариства проявляються в узгодженні власних інтересів із доступними обсягами ресурсного забезпечення та національними інтересами і пріоритетами.