Метаболізм, токсикологія та фізіологічні функції селену в організмі птиці

Abstract

Наведені дані вивчення метаболізму, токсикології та фізіологічні функції селену в організмі птиці. Встановлено, що із організму курей селен переходить до яєць, де концентрується переважно в жовтку. У цілому курячому яйці загальна кількість селену (за оптимального його рівня в раціоні) коливається від 5 до 12 мкг. Підвищення вмісту селену в раціоні несучок призводить до відповідного збільшення його концентрації в компонентах яйця. Затримка в організмі птиці Se75, введеного per os, значно знижується при збагаченні раціону стабільним селеном; цей ефект не залежить від тривалості дослідної годівлі і від віку птиці. За 120 годин після дачі Se75 per os з послідом курчат, які раніше отримували селен в раціоні (8 мг/кг), виділялось 83 % введеної дози радіоізотопу, а з послідом курчат контрольної групи – лише 32 % дози. Відповідно змінювалось і відкладення ізотопу в органах. З крові Se75 надходить в тканини, концентруючись головним чином в печінці, селезінці, підшлунковій залозі, нирках і в меншій кількості в м’язах, головному мозку, кістках. Активність тканин зростає в межах перших 3–6 годин, а потім знижується. У всіх перерахованих тканинах Se75 виявляється навіть упродовж 30 днів після однократної дачі ізотопу per os. В тканинах селен фіксується в складі протеїнів, що спостерігається при введені як селеніту (селенату), так і селенатаналогів сірковмісних амінокислот. Значна кількість селену фіксується репродуктивними органами птиці, зокрема сім’яниками, що використовується при утворенні сперми і виявляється в сім’яній рідині і протеїнах сперматозоїдів. При будь-

якому способі введення Se75 він виділяється з організму через нирки, легені та шлунково-кишковий тракт, хоч ступінь участі кожного з цих шляхів у виділенні Se75 залежить від характеру сполуки і способу її введення в організм. При введенні per os селеніту – Se75 від 20 до 65 % Se75 виводиться з калом. При парентеральному введенні основна маса Se75 виділяється із сечею, 5–7 % – з калом (ендогенний селен, який виділяється із жовчю та іншими травними соками), така ж кількість – з видихуваним повітрям у вигляді диметилселеніду. Метаболізм і біологічна дія селену пов’язані з його здатністю включатися до складу понад двох десятків селенозалежних білків, у яких він представлений у формі селенцистеїну. Після надходження в організм органічні (селенометіонін, селенцистеїн) та неорганічні (селеніт, селенат) форми селену зазнають низки відновних перетворень із утворенням селеніду. У сукупності метаболічні процеси за участю селену визначають його фундаментальне значення для антиоксидантного захисту, клітинного гомеостазу та загальної резистентності організму до патологічних чинників.