М'ЯСНА ПРОДУКТИВНІСТЬ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ РІЗНОГО ПОХОДЖЕННЯ

Abstract

В магістерській роботі представлено дослідження м'ясної продуктивності великої рогатої худоби різного походження. На основі проведеного аналізу досліджень видно, що найвищий абсолютний приріст спостерігався в обох групах у віковому періоді від 6-10 до 12-15 місяців. Проте тварини другої групи переважали першу групу за показником абсолютного приросту: на 6,7% у віці 6-10 місяців, на 5,3% у віці 10-12 місяців, на 5,4% у віці 12-15 місяців та на 8,7% у віці 15-18 місяців. З настанням статевої зрілості м'язова тканина тварин поступово замінюється сполучною та жировою. Виконані дослідження показують, що бички української чорно-рябої молочної породи демонстрували значні середньодобові прирости ваги. У віці від народження до трьох місяців цей показник дорівнював 675 г для першої дослідної групи та 697 г для другої. З трьох до шести місяців приріст становив 847 г для першої групи та 837 г для другої. У період від шести до дев'яти місяців показники зросли до 1085 г для першої групи та 1151 г для другої. Від дев'яти до дванадцяти місяців фіксувалися прирости 1124 г та 1186 г відповідно. У віці 12-15 місяців бички мали середньодобові прирости 980 г та 1035 г, а від 15 до 18 місяців – 820 г та 897 г. Найвищі темпи середньодобового збільшення маси тіла у бичків були зафіксовані у вікові проміжки 6-9 та 9-12 місяців, при цьому відмінності між групами становили 5,2-5,8%. Максимальний відносний приріст відзначався у тварин у віці від 0 до 3 місяців. Однак, суттєвих розбіжностей у відносній швидкості росту між групами бичків не спостерігалося. Варто також підкреслити, що з плином віку тварин відносні прирости живої маси значно зменшувалися. Встановлено, що загальна собівартість виробництва яловичини в першій групі становить 11056 тис. грн., відповідно рівень рентабельності складатиме 18,23 %., а в другій загальна собівартість виробництва яловичини становить 11611 тис. грн., відповідно рівень рентабельності складатиме 20,31 %., з різницею 2,08%. На основі проведених досліджень було встановлено, що за ідентичних умов утримання та годівлі тварини другої групи, представники лінії Чіфа, демонструють вищу рентабельність. Таким чином, основними шляхами підвищення рентабельності виробництва є генетичний фактор лінії та розширення використання кормів власного виробництва з метою зниження їхньої частки у собівартості продукції. Виконано розрахунки економічної ефективності обґрунтованих рішень.