Дослідження різних механічних заходів технології вирощування та збирання сої в Правобережному Лісостепу

Abstract

Соя є основним рішенням для забезпечення тварин білком у кормових раціонах. Її білок має збалансований амінокислотний склад і добре засвоюється. Соя (Glycine hispida) належить до родини бобових і є однією з головних білково-олійних культур світу. Її використовують у кормах, харчах, технічній промисловості та медицині. Білок сої багатий на амінокислоти, добре перетравлюється та є найціннішим серед рослинних білків. За біологічною цінністю він поступається лише білку яєць та молока. З сої та її продуктів переробки виробляють понад 400 видів продуктів. Її білок і олія входять до складу більш ніж 1000 продуктів харчової, комбікормової та інших галузей промисловості. Через високу поживну цінність ЮНЕСКО визнала сою стратегічно важливою харчовою рослиною для світу. Насіння сої містить каротин -1,2 мг/кг; вітаміни В і (тіамін, аневрин) – 11-17,5; В2 (рибофламін) – 2,1-2,7; С (аскорбінова кислота) – 100-200 мг/кг; Е (токоферолу), які відіграють важливу роль в підтримці нормальних функцій розмноження тварин. В 1 кг сої цього вітаміну міститься близько 600 мг, а в 1 кг соєвої олії - 1,7-2,2 г. Велика роль сої в тваринництві і птахівництві. Додавання її до фуражного зерна в кількості 10-20 % дозволяє покращити харчові якості комбінованих кормів в 1,5-2 рази. Соя - важлива рослина з агрономічної точки зору, так як, є азотфіксатором, покращує його структуру. Прибавка врожайності зернових, які вирощуються після сої, досягає 86 -113%. Таким чином, вирощування сої дозволяє покращити забезпечення рослинним білком, знайти шляхи щоб знизити собівартість продукції за рахунок включення в процес сільськогосподарського виробництва атмосферного азоту, покращити фітосанітарний стан посівів та значно підвищити продуктивність одиниці сівозмінної площі де вирощується культура.