Фотосинтетична продуктивність посівів сої залежно від інокуляції та застосування мікродобрив

Abstract

Установити вплив бактеризації насіння та листкового підживлення на фотосинтетичну продуктивність сортів сої в умовах Західного Лісостепу України. Методи. Польові дослідження проводили впродовж 2019–2022 рр. на полях ТзОВ «Козацька долина 2006» (Хмельницька обл.). Польовий дослід закладали за схемою: фактор А – інокуляція насіння: 1) без інокуляції, 2) інокуляція препаратом Ризоактив; фактор Б – сорти сої: ‘Самородок’, ‘Рогізнянка’, ‘Тріада’, ‘Орфей’, ‘Еврідіка’, ‘Аратта’, ‘Азимут’, ‘Аврора’; фактор В – листкове підживлення: 1) без підживлення, 2) дворазове підживлення мікродобривом Фульвогумін. Дослідження проводили за загальними та спеціальними методиками дослідної справи в рослинництві. Результати. Закономірності формування площі листя в період цвітіння визначали основні зміни цієї ознаки у другій половині вегетації сої, що засвідчує потребу забезпечення оптимального догляду за культурою саме в першій половині вегетації. Уфазі побуріння бобів у сортів ‘Самородок’, ‘Орфей’, ‘Аратта’ та ‘Еврідіка’ площа листкової поверхні становила 39,1; 38,1; 37,6 та 37,8 тис. м2/га відповідно. Сорти ‘Рогізнянка’ та ‘Тріада’ за аналогічних умов мали площу листя 40,0 та 40,1 тис. м2/га, а найвищі в досліді показники відзначено в ‘Азимут’ та ‘Аврора’ – 40,5 та 40,8 тис. м2/га. Бактеризація насіння та листкове підживлення рослин впливали на зміну фотосинтетичного потенціалу сої в міру своєї дієвості. Тобто, якщо досліджуваний агрозахід поліпшував загальний стан посівів або ж допомагав рослинам накопичити додатковий азот, то він не міг зрівнятись за своїм впливом зі внесенням додаткового азоту у вільній формі. Що, власне, й підтвердив аналіз параметрів фотосинтетичного потенціалу посівів сої. У фазі цвітіння найбільшим показником чистої продуктивності фотосинтезу відзначався сорт ‘Самородок’ – 1,55 г/м2 за добу, найменшими – сорти ‘Рогізнянка’, ‘Тріада’ та ‘Аратта’ – 1,12; 1,26 та 1,25 г/м2 за добу відповідно. Решта сортів мали середні показники: ‘Аврора’ – 1,36, ‘Еврідіка’ та ‘Азимут’ – 1,43, ‘Орфей’ – 1,48 г/м2 за добу. За сукупного впливу факторів досліду кращими були сорти ‘Самородок’ та ‘Орфей’, у яких параметри чистої продуктивності посівів були на рівні 1,58 г/м2 за добу. Висновки. Листкове підживлення сої мікродобривом Фульвогумін сприяло збільшенню площі листкової поверхні рослин у фазі побуріння бобів порівняно із варіантом фонового живлення на 2,49 тис. м2/га. Інокуляція насіння біопрепаратом Ризоактив забезпечила підвищення цього показника на 2,92

тис. м2/га проти варіантів без проведення цього агрозаходу. За комплексного впливу цих факторів площу листя понад 42 тис. м2/га відзначено в сортів ‘Самородок’, ‘Тріада’ та ‘Азимут’, а найвищі показники в досліді були у сортів ‘Рогізнянка’ та ‘Аврора’ – 44,0 і 45,2 тис. м2/га відповідно. Бактеризація насіння та позакоренева обробка посівів гуматами були ефективні за впливом на зміну фотосинтетичного потенціалу посівів сої. Зокрема, у фазі утворення бобів за підживлення рослин Фульвогуміном ФП становив 1,20 млн м2/га проти 1,11 млн м2/га у контрольному варіанті. Варіанти досліду, в яких рослини сої вирощували без бактеризації насіння, мали в середньому ФП на рівні 1,10 млн м2/га, тоді як у разі застосування біопрепарату Ризоактив – 1,22 млн м2/га. У другій половині вегетації чиста продуктивність фотосинтезу теж залежала від впливу факторів досліду, проте їхня роль порівняно з попереднім періодом зменшилась. Зокрема, за позакореневого удобрення різниця ЧПФ проти неудобрених варіантів досліду була 0,05 г/м2 за добу, тоді як інокуляція сприяла зростанню цієї ознаки на 0,08 г/м2 за добу. Однак, це досить незначні відмінності в накопиченні сухої речовини з огляду на достатньо велику площу листкової поверхні.