АНАЛІЗ ВПЛИВУ БІОСТИМУЛЯТОРІВ НА ПІДВИЩЕННЯ ВРОЖАЙНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР ЗА УМОВ ПОСУХИ

Abstract

У статті здійснено комплексний аналіз сучасних наукових підходів до застосування біостимуляторів у сільському господарстві. Посуха є серйозною загрозою для глобального виробництва сільськогосподарських культур, оскільки негативно впливає на їхній ріст та продуктивність. Крім безпосереднього уповільнення росту, вона також змінює хімічні, фізичні та біологічні властивості ґрунту, що позначається на загальному стані рослин і здоров’ї ґрунтового середовища. Розкрито сутність біостимуляторів як природних або напівсинтетичних сполук, здатних активізувати фізіолого-біохімічні процеси в рослинах, підвищуючи їхню стійкість до стресових чинників, зокрема до посухи, а також сприяючи росту, розвитку та підвищенню врожайності. Визначено основні типи біостимуляторів: екстракти морських водоростей, гумінові кислоти, мікробні консорціуми, амінокислоти, фітогормони та хелатні мікроелементи. Проаналізовано наукові джерела щодо механізмів їхньої дії, зокрема впливу на фотосинтез, розвиток кореневої системи, синтез гормонів росту, регуляцію водного обміну та антиоксидантного захисту рослин. Також розглянуто ефективність біостимуляторів на прикладі вирощування соняшнику – однієї з основних олійних культу. України. Здійснений аналіз свідчить, що застосування таких препаратів, як «Радіфарм» (для обробки насіння) і «Тітон Бор Актив» (для позакореневого підживлення), оптимізує живлення рослин, прискорює їхній початковий ріст, покращує формування генеративних органів та забезпечує стабільну врожайність за несприятливих кліматичних умов. Таким чином, результати дослідження підтверджують доцільність і перспективність застосування біостимуляторів у технологіях вирощування сільськогосподарських культур, особливо в умовах кліматичних змін і підвищеного ризику посух. Встановлено необхідність подальших досліджень для визначення найефективніших типів біостимуляторів залежно від виду сільськогосподарської культури, типу ґрунту та конкретних умов вирощування. Такий підхід дасть змогу сформувати науково обґрунтовані рекомендації щодо їхнього оптимального застосування в різних агрокліматичних зонах України.