КУРСИ УКРАЇНОЗАВСТВА ЯК ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ ПОЛІТИКИ «УКРАЇНІЗАЦІЇ» У 1920-ТІ РОКИ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ПОДІЛЛЯ ТА ВОЛИНІ)

Abstract

Сучасна дерусифікація, культурно-освітньої сфери в Україні вимагає пошуку найбільш ефективних моделей проведення українізаційних заходів, запровадження української мови в усі сфери суспільно-політичного життя. Історичне минуле свідчить, що лише адміністративними чи директивними засобами ефективно провести українізацію буде надзвичайно складно. У цьому контексті важливо дослідити та проаналізувати досвід діяльності курсів українознавства у 1920-ті рр., які була створені співробітниками Наркомату освіти Української Соціалістичної Радянської Республіки (далі – УСРР) у 1924–1925 рр. Вони діяли при державних, адміністративних, профспілкових організаціях і нерідко очолювались авторитетними серед місцевого населення освітянами, які почали свою активну діяльність ще в період Української національно-демократичної революції 1917–1921 рр. У даній статті висвітлюється діяльність курсів з українознавства, які були створені в усіх губерніях та округах УСРР у 1923 р. Висвітлюється роль та значення курсів українознавства для національної консолідації та самоідентифікації українців Поділля та Південно-Східної Волині. Територіально праця охоплює терени сучасної Хмельницької області. Хронологічні рамки роботи складають 1923–1930 рр. Як відомо, у 1930 р. в УСРР була проведена адміністративно-територіальна реформа, що ліквідувала округи. Після цього кроку влади курси українознавства або розпались, або вони припинили свою діяльність. При написанні праці використовувались як опубліковані наукові і краєзнавчі праці, так і маловідомі для широкого загалу документи Державного архіву Хмельницької області, матеріали тогочасної періодичної преси.