Теоретичні основи та методи забезпечення екологічної безпеки природно-техногенних геоекосистем з автотранспортними мережами

Abstract

За результатами проведених комплексних теоретичних та експериментальних досліджень у монографії запропоновані та обґрунтовані нові наукові положення, висновки, рекомендації, які дозволять підвищити рівень екологічної безпеки природнотехногенних геоекосистем з високою щільністю автодорожньої мережі з інтенсивними автотранспортними потоками, шляхом управління міграцією та депонуванням газо-пилових аерозолів. Основні результати теоретичних досліджень та науковотехнічні пропозиції підтверджують свою практичну цінність впровадженням у виробництво, які закріплені відповідними актами, та засвідчені патентами України на корисні моделі. Загалом у роботі проведений аналіз попередніх досліджень та сучасних тенденцій в Україні та світі, щодо питання формування екологічної небезпеки в зоні впливу автодорожньої мережі. Встановлено основні чинники негативного впливу мережі автомобільних доріг на екологічну рівновагу природнотехногенних геоекосистем, які полягають у відчужені територій, розчленуванні природних ландшафтів, дестабілізації природнотериторіальних комплексів, забрудненні придорожніх ландшафтів, які в сукупності призводять до їх незворотної трансформації. На цій основі визначено, що міграція забруднюючих речовин, які продукуються автотранспортними потоками, за межі смуги відведення автомобільної дороги є важливою проблемою, яка в достатній мірі не вирішена. Доведено, що динаміка таких неконтрольованих міграцій визначається категорією автомобільної дороги, яка встановлює інтенсивність автотранспортних засобів, їх транспортно-експлуатаційні показники тощо. В свою чергу, поширення забруднюючих речовин залежить від характерних особливостей природних ландшафтів та наявністю штучних об’єктів захисту придорожніх територій. Визначено, що екологічна раціоналізація ландшафтної організації природно-техногенної геоекосистеми є пріоритетним рішенням, щодо можливості управління екологічною безпекою території із розвиненою автодорожньою мережею. Встановлено, що варіабельність умов руху транспортних засобів функціонально прив’язані до автодорожньої мережі та до ландшафтно-територіальних умов конкретної природнотехногенної геоекосистеми, які в подальшому полягають у зміні 6 режиму руху автотранспортних засобів, роботі двигунів внутрішнього згорання, витрат пального, і, як наслідок, до специфічних для кожної конкретної ділянки, функціональних характеристик викидів шкідливих речовин, умов їх подальшої міграції та депонування. На основі теоретичних та експериментальних досліджень доведено, що до основних факторів впливу відносяться також конструкційні особливості, технічний рівень та експлуатаційний стан автомобільної дороги. Окрім того, транспортна здатність автодороги, яка визначається способом організації руху, забезпечує як достатню безпеку кожного з його учасників, так і в свою чергу, визначає рівень техногенної та екологічної безпеки автотранспортного комплексу вцілому. Автором обґрунтовані твердження, що ландшафтну організацію природно-техногенної екосистеми (ПТС) з розвиненою автодорожньою мережею слід розглядати як деякий мозаїчний комплекс, який складається з окремих ландшафтнотериторіальних басейнів із єдністю спільних ландшафтних ознак, кожен із них топологічно має характеризуватись головними осями і їх геометричним центром та обмежуватися деякими домінантами басейнового фрагменту. Таким чином, підвищення рівня автотранспортної ємності ПТС необхідно здійснювати шляхом створення штучних об’єктів ландшафту, які в свою чергу будуть підсилювати геоморфологічні ознаки ландшафтнотериторіального басейну автомобільної дороги