Стратегічні орієнтири відбудови України в контексті Нового Європейського Баухаусу: безперервність розвитку науки та інноваційних екосистем

Abstract

Розкрито стратегічні орієнтири відбудови України в контексті інтеграції до європейського простору досліджень та інновацій, зокрема через призму ідей Нового Європейського Баухаусу (New European Bauhaus). Обґрунтовано необхідність трансформації традиційних підходів до національного економічного розвитку на засадах інноваційності, міждисциплінарності та ціннісного переосмислення простору. Увага зосереджена на створенні інноваційних екосистем, здатних забезпечити високий рівень кооперації між університетами, бізнесом, державними структурами та суспільством. Відзначено, що інституційне забезпечення інноваційної політики має базуватися на європейських принципах відкритості, доступності, естетики та екологічної сталості. Проаналізовано структуру програм «Горизонт Європа» та «Новий Європейський Баухаус» у розрізі міжкластерної співпраці, цифрової трансформації, зеленої економіки та посилення ролі культурного контексту в урбаністичному розвитку. Виокремлено ключові напрями, за якими Україна може інтегруватися до спільного європейського дослідницького простору: розвиток регіональних інноваційних хабів, підтримка трансферу технологій, формування архітектури довіри між суб’єктами інноваційної діяльності, стимулювання міжсекторальної взаємодії. Набуло подальшого розвитку поглиблення наукових підходів щодо систематизації змістових пріоритетів та визначенні стратегічних орієнтирів відновлення України в контексті Нового Європейського Баухаусу як простору розвитку досконалої науки та інноваційних екосистем. Оцінено три стратегічні сценарії розвитку науки та інновацій в Україні на період до 2030 року і визначено, що інноваційна відбудова України повинна ґрунтуватися на ідеології відкритої науки, принципах цільового партнерства, з урахуванням креативного підходу до формування освітнього, цифрового та фізичного простору, що може бути використано і при формуванні стратегічних

планів розвитку наукових проєктів як на рівні окремих наукових закладів, університетів, так і при формування стратегій розвитку регіонів, підприємств та організацій, інноваційних кластерів при створенні інноваційних екосистем для стимулювання міжсекторальної взаємодії.