Подвійна актуалізація фразеологічних одиниць як особливість мовотворчості Володимира Дрозда

Abstract

У статті здійснено дослідження прийому подвійної актуалізації фразеологічних одиниць у мовотворчості Володимира Дрозда. На матеріалі повісті «Ирій» проаналізовано специфіку семантичних модифікацій аналізованих одиниць, що реалізує лексичні значення усіх чи окремих компонентів фразеологізму поряд із використанням його традиційного значення. З’ясовано роль сталих висловів у нестандартному поданні письменником інформації й загалом самопрезентації авторської індивідуальності. Встановлено, що фразеологічні одиниці повісті Володимира Дрозда «Ирій» – найпродуктивніші лексичні конструкції, що засвідчують єдність художньої мови тексту з джерелами народної. На підставі аналізу цього мовного явища їх розглянуто як нарізно оформлений, але семантично цілісний і синтаксично неподільний мовний знак, що своїм виникненням і функціонуванням зобов’язаний фраземотворчій взаємодії одиниць усіх рівнів мови. Зазначено, що описувати його можливо лише як семантично неподільну та цілісну з контекстом конструкцію. Об’єктом аналізу слугують фразеологічні одиниці, залучені до процесу подвійної актуалізації в повісті Володимира Дрозда «Ирій». Встановлено, що освоєння та трансформація фразеологізмів у творі є однією з важливих особливостей гротескного підтексту. Зроблено спробу не тільки узагальнити основні риси процесу подвійної актуалізації фразеологічних одиниць художнього тексту, а й значно доповнити їх, головним чином завдяки поглибленому аналізу найбільш показових із мовностилістичного погляду одиниць аналізованої повісті. Робота збагачує та доповнює наявні уявлення про рухомість лексичного пласту в художньому тексті, пояснює найважливіші закономірності його підбору. Доведено, що подвійна актуалізація – ефективний у лінгвістичному й образно-емоційному аспектах засіб, що передає гру буквального й переносного значень, ілюструє нетривіальність мислення автора, витонченість техніки володіння словом.