ПРОБЛЕМИ ЕКОЛОГІЇ У НАВЧАЛЬНОМУ КУРСІ «ІСТОРІЯ УКРАЇНИ»

Abstract

За сучасних умов екологічна політика посідає одне з найважливіших місць у світовому розвитку. Це пов’язано насамперед з інтенсивною виробничою діяльністю людини, наслідком якої є зміни складу атмосфери та світового океану, теплового режиму планети, фону радіоактивності, співвідношення суші та водоймищ в окремих регіонах. У зв’язку з цим стало необхідним розробити більш чітку та цілеспрямовану екологічну політику. При цьому враховуються підходи, визначені енвайроменталізмом - новою парадигмою традиційного екологічного мислення, яка полягає у відмові від антропоцентризму щодо природи і навколишнього середовища. Під поняттям «середовище» (оточення) за документами ЄЕС, розуміють сукупність елементів, які у своїй взаємодії складають простір і умови життя людини. Глобальний характер має проблема гармонізації взаємовідносин «людина - природа, природа – людина», що зумовлює їх генетичну єдність. Тому енвайроменталізм, як глобальне мислення, долає релігійні, національні і політичні кордони, набуває поширення в усьому світі. Його поява зумовлена тим, що, по-перше, екологічний рух від самого початку концентрувався на захисті природи від людини з метою подальшого використання її для власних потреб, тоді як енвайроменталізм орієнтує, головним чином, на виживання як біологічного виду. Якість середовища стає найважливішою умовою вирішення цього завдання.