ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА У ВИЩІЙ ШКОЛІ: АНАЛІЗ ТА ПЕРСПЕКТИВА

Abstract

Інклюзивна освіта є одним із найважливіших напрямів розвитку сучасної освітньої системи, що зумовлює її високу актуальність для наукових досліджень. У сучасному світі зростає усвідомлення важливості забезпечення рівних прав і можливостей для всіх людей, незалежно від їхніх фізичних, психічних, соціальних чи культурних особливостей. Це робить питання інклюзії ключовим у формуванні справедливого суспільства та ефективної освітньої системи. Проблема інклюзивної освіти є важливим напрямом досліджень у сучасній педагогічній, психологічній, соціологічній та управлінській науках. З огляду на глобальні зміни у суспільстві та необхідність забезпечення рівного доступу до освіти для всіх, ця тема дедалі частіше стає об’єктом досліджень як на міжнародному рівні, так і в Україні. На міжнародному рівні проблема інклюзивної освіти досліджується як частина загального руху за права людини. Зокрема, Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю (2006) [5] та програма «Освіта для всіх» ЮНЕСКО визначають інклюзивну освіту як один із ключових інструментів для забезпечення рівності в суспільстві [4; 5]. Наукові праці в цьому контексті досліджують правові, організаційні та методологічні аспекти впровадження інклюзії. Однією з найважливіших тем є адаптація навчальних програм, навчальних матеріалів та середовища для студентів із різними потребами. Роботи таких вчених, як Мітчелл Д. (David Mitchell), Бут, Т., Ейнскоу (Booth, T., Ainscow), Армстронг Ф, Цокова (Armstrong F., Tsokova), підкреслюють значення гнучкості навчальних планів і важливість міждисциплінарного підходу до забезпечення інклюзії [1; 2; 3].