КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ВАСИЛІЯНСЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ МОНАСТИР В ДУХОВНО-КУЛЬТУРНОМУ ЖИТТІ ПОДІЛЛЯ (XVIII – ПЕРША ТРЕТИНА ХІХ СТ.).

Abstract

У статті досліджується соціо-культурна та просвітницька діяльність монахів-василіян Свято-Троїцького монастиря в Кам’янці-Подільському. Проаналізовано становище василіанських монастирів в ході „приєднання” уніатів до Православної церкви у 1794–1796 рр. Встановлено, що після третього поділу Речі Посполитої 1795 р. ново приєднані Правобережжя потра- пляють під тотальний вплив великоімперської політики Росії, а у релігійно-церковній царині під прискіпливою увагою царизму опинилася Греко-Уніатська Церква. Доведено, що протягом 1794–1796 рр. російським урядом були не тільки підірвані основи стабільного функціонування не православних єпархій в українському суспільстві, але й розпочато процес ліквідації цих релегій- них інституцій. Зазначено, що Кам’янець-Подільський монастир на Поділлі був насамперед важливим духовним осередком про- світництва який здійснював освітню діяльність, започаткувавши богословську школу. Завдяки своїм школам василіани отриму- вали міцні позиції у суспільстві. Політичні події початку 90-х років XVIII ст., а саме другий (1793 р.) та третій (1795 р.) поділи Польщі призвели до того, що Брацлавщина і Подільське воєводство увійшли до складу Російської імперії. Це вплинуло й на релі- гійне життя краю. Експансія Російської православної церкви за підтримки царського уряду та військ призвела до ліквідації уні- атських церков, василіанських монастирів та їхніх шкіл на Поділлі. Тому 1793 році школа, яка діяла при монастирі була закрита. У статті зазначено, що дослідження змін у трансформації василіанських монастирів внаслідок поділів Речі Поспо- литої, дає можливість визначити їх місце та роль в духовно-культурному житті українського народу останньої третини ХVIII ст.початку ХІХ сторіччя.