РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОШИРЕННЯ ДИКТІОКАУЛЬОЗУ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ

Abstract

Відомо, що провідне значення в епізоотології будь-якого гельмінтозу належить клімато-географічним умовам місцевості, так як вони визначають; по-перше, систему ведення тваринництва; по-друге, інтенсивність накопичення інвазійних елементів на пасовищах. В зв’язку з цим, нами було проведено експеримент щодо вивчення поширення диктіокаульозу великої рогатої худоби протягом року у тварин різних вікових та виробничих груп в умовах Кам’янець-Подільського району. Наші дослідження свідчать, що, в даному географічному регіоні молодняк великої рогатої худоби поточного року народження до травня вільний від діктіокаул, так як він не мав контакту з інвазійними личинками 3-ої стадії на пасовищі. Перші клінічні ознаки диктіокаульозу у молодняку виникали на початку червня, через 30-40 днів після початку пасовищного сезону. В цей час екстенсивність інвазії вже становила 25,6%. В подальшому, до кінця пасовищного періоду число інвазованих тварин даної вікової групи зростало до максимальних значень. З переводом тварин на стійлове утримання екстенсивність інвазії різко знижувалась, що пояснюється проведенням дегельмінтизації тварин в стійловий період, а також самовільним відходженням нематод.