МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ НИРОК У КУРЕЙ

Abstract

Актуальність. Органи сечовиділення птахів представлені нирками і сечоводами, які впадають в середню частину клоаки. Вони забезпечують виділення надлишку води, солей, продуктів азотистого обміну, сечової кислоти. Нирки курей виконують важливу адаптаційну роль, допомагаючи їм виживати у різноманітних умовах середовища. Їх будова дозволяє підтримувати гомеостаз та ефективно виводити відходи з мінімальною втратою води, що є ключовим фактором для птахів, особливо в сухих кліматах. Ще однією важливою особливістю є тісний зв'язок ниркової та судинної систем курей. Велика кількість кровоносних судин, що оточують нирки, забезпечує ефективний обмін речовинами та швидке фільтрування крові. Це дозволяє курям адаптуватися до швидких змін в умовах зовнішнього середовища, таких як температура чи рівень вологи. Нирки у курей парні та розташовані вздовж спинної поверхні тазової порожнини, складаються з трьох частин – передньої, середньої та задньої. Кожна частина поділена на дрібніші частки, що забезпечує велику площу для фільтрації крові. Морфологічно нирки курей відрізняються тим, що вони містять як нефрони двох типів: кортикальні, що не мають петлі Генле, та медулярні, які мають подовжену петлю Генле. Це дозволяє птиці підтримувати ефективний механізм реабсорбції води, що є важливим для збереження рідини в організмі, особливо у сухих умовах [2]. Метою досліджень морфологічних особливостей будови нирок у курей є визначення структурних характеристик цього органу, що дозволяє глибше зрозуміти його функціональні адаптації до специфічних умов та метаболічних потреб птахів. Отримані дані мають значення для лікарів ветеринарної медицицни, зокрема для розробки ефективних методів профілактики та лікування ниркових захворювань у птахів. З метою проведення наукового досліду було відібрано матеріал від курей віком 9 місяців. При виконанні роботи використовували методи морфологічних досліджень [1].