ЕПІЗООТОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЗА ЛЕЙКОЗУ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ В ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

Abstract

Лейкоз великої рогатої худоби – інфекційна, хронічна хвороба пухлинної природи, яка характеризується злоякісним розмноженням клітин кровотворних органів з порушенням їх дозрівання, що зумовлює дифузну інфільтрацію різних органів і тканин та утворення в них злоякісних пухлин. На даний час, як в Україні, так і в світі, не існує ефективних вакцин проти лейкозу великої рогатої худоби, і тому єдиним методом визначити хворобу та запобігти її розповсюдженню є лабораторні дослідження крові від тварин із наступним вилученням позитивно реагуючої худоби із загального стада. Щороку спеціалістами ветеринарної медицини здійснюється забір крові від великої рогатої худоби для подальшого дослідження на лейкоз. Лейкоз завдає значних економічних збитків, які є наслідками порушення племінної роботи, передчасного вибракування і забою тварин, витратами на проведення комплексу ветеринарно-санітарних заходів. Лейкозний процес обумовлює погіршення якості та безпечності тваринницької продукції. Як показав аналіз літературних даних [1-3] щодо епізоотичної ситуації лейкозу великої рогатої худоби в Україні, не дивлячись на позитивну тенденцію в оздоровленні від лейкозу ВРХ, в країні існує загроза рецидивів епізоотії цієї хвороби в раніше оздоровлених областях і господарствах. Хід оздоровчих і профілактичних заходів постійно знаходиться в центрі уваги Держпродспоживслужби, однак проблема зараженості господарств вірусом існує і на сьогодні. Метою роботи було вивчити епізоотичну ситуацію щодо лейкозу великої рогатої худоби в Хмельницькій області за 2019–2023 роки.