Сільський туризм як фактор соціально-економічного розвитку сільських територій

Abstract

Дисертацію присвячено дослідженню теоретико-методичних засад розвитку сільського туризму як фактора соціально-економічного розвитку сільських територій та розробці практичних рекомендацій щодо підвищення економічної та соціальної ефективності розвитку сільського зеленого туризму. Сучасні дослідження свідчать, що інтенсивний розвиток сільського зеленого туризму може стати каталізатором структурної трансформації економіки регіонів, сприяти демографічній стабільності та вирішенню соціально-економічних проблем на місцевому рівні. У зв’язку з цим виникає актуальна потреба окреслення перспективних шляхів сталого розвитку сільського зеленого туризму в Україні та формування сприятливих умов для підприємницької діяльності в цій галузі.

Узагальнено наукові та теоретичні підходи до визначення поняття «сільський туризм» з формулюванням його дефініції як підприємницької діяльності і відпочинкового виду туризму, що зосереджений на сільських територіях і передбачає залучення майна та трудових ресурсів особистого селянського, підсобного або фермерського господарства, а також використання природного, культурного, етнографічного та соціального потенціалу регіону. Обґрунтовано тотожність понять «сільський туризм» та «сільський зелений туризм», узагальнено поняття «агротуризм» та «екологічний (зелений) туризм», визначено відмінності та взаємозв’язок між поняттями. Виокремлено передумови, що сприяють розвитку сільського зеленого туризму, а саме: комфортний клімат, унікальні природні умови, екологічно чисті території, малозаселені зони, розвинута інформаційно-комунікаційна інфраструктура, багата історико-культурна спадщина.

Обґрунтовано місце і роль сільського туризму у розвитку сільських територій. У ході дослідження понятійно-термінологічного апарату сільських територій було окреслено ключові відмінності між поняттями «сільська територія» та «сільська місцевість». Сформовано комплексний підхід до розуміння сільських територій, що враховує географічний, нормативно-правовий, статусний, управлінський, економічний, соціальний та функціональний аспекти. Розкрито зміст сільської території за просторово-територіальними й функціональними ознаками, а також сутність економічного, соціально-економічного та еколого-економічного розвитку сільських територій.

Визначено, яку роль сільський туризм відіграє у поліфункціональному розвитку сільських територій. Виявлено проблеми монофункціональної структури економіки сільських територій та систематизовано основні види економічної діяльності, що характерні для сільських територій. У секторі послуг в структурі економіки сільських територій визначено місце сільського туризму, що дає змогу визначити перспективи міжгалузевого розвитку локальної економіки сільських територій, де основою буде сільський зелений туризм. Підкреслено, що у перспективі розвиток локальної туристичної економіки повинен сприяти створенню розумних (smart) туристичних дестинацій на сільських територіях.

У дисертаційній роботі встановлено, що підприємницька діяльність у сфері сільського зеленого туризму базується на спільному використанні природних ресурсів, які є ключовою передумовою для ведення діяльності в цій сфері. Це створює складнощі у визначенні чітких критеріїв оцінки роботи садиб і організації бізнесу в галузі сільського туризму, зумовлюючи потребу у впровадження спеціального координаційного механізму. Розвиток підприємницької діяльності у сфері сільського зеленого туризму, з огляду на її суспільно-економічний характер, вимагає застосування відповідних методичних підходів для глибокого розуміння сутності цього явища та факторів, що впливають на його розвиток. Обґрунтовано, що досягнення об’єктивності в дослідженні цього процесу забезпечується інтеграцією методів, основаних на інституційній теорії, теорії організації та сучасних концепціях боротьби з бідністю, адаптованих до специфіки підприємництва в сільській місцевості.

Досліджено туристично-рекреаційний потенціал України, який включає багаті природні ресурси, численні архітектурні пам’ятки, санаторно-курортні та кліматичні ресурси. Виявлено нерівномірність їх розподілу по території країни, що формує специфіку регіонального розвитку туристичної галузі. Встановлено, що туристична галузь України, попри виклики, зокрема пандемію та війну, демонструє значний потенціал для відновлення й розвитку, адаптуючись до кризових умов.

Аналіз стану сільських територій продемонстрував загострення соціальних, демографічних і економічних проблем, які впливають на розвиток сільського зеленого туризму. Доведено, що сільський зелений туризм є перспективною галуззю, що сприяє вирішенню економічних, соціальних та демографічних проблем сільських територій України. Його розвиток сприяє збереженню культурної спадщини, зростання рівня зайнятості, зниженню міграції, підвищенню рівня життя місцевого населення, зокрема забезпечує додаткові джерела доходу через надання туристичних послуг. Встановлено, що більшість садиб працює у «тіньовому» секторі (80-90 % незареєстровані), що ускладнює офіційну оцінку масштабів галузі.

Акцентовано увагу на ключовій ролі інфраструктурного забезпечення, яке залишається перешкодою для ведення туристичної діяльності та сталого розвитку сільських територій. Визначено, що модернізація дорожньо-транспортної інфраструктури, розширення доступу до медичних послуг, створення об’єктів роздрібної торгівлі та розважальної інфраструктури є необхідними для успішного розвитку сільського туризму.

У роботі обґрунтовано стратегічне значення розвитку туристичної галузі, зокрема сільського зеленого туризму, як важливого чинника забезпечення економічного, соціального та екологічного розвитку сільських територій України. Проаналізовано роль сільського туризму у формуванні конкурентоспроможного туристичного продукту, який не лише задовольняє потреби споживачів, але й активізує соціально-економічні процеси в регіонах, зберігаючи екологічну рівновагу та культурно-історичну спадщину. Проведений SWOT-аналіз сільського туризму дозволив виявити його сильні та слабкі сторони, оцінити можливості розвитку й основні загрози. Серед ключових переваг визначено економічну доступність, наявність житлової бази у селян, багату історично-культурну спадщину та ефективність у реабілітації військових. Визначено необхідність формування ефективної стратегії розвитку, що забезпечить координацію зусиль держави, громад і бізнесу, сприятиме диверсифікації туристичних продуктів, збереженню природної та культурної спадщини, а також стимулюванню місцевої економіки. Запропоновано кластерний підхід, як дієвий інструмент підвищення конкурентоспроможності регіонів, створення робочих місць, залучення інвестицій і забезпечення сталого розвитку сільських територій.

Аргументовано актуальність та перспективність екологічної спеціалізації сільського туризму в Україні. Окреслено основні принципи та мотиваційні підходи до ведення господарської діяльності у сфері екологічного туризму. Доведено, що ефективний розвиток сільського туризму з екологічною спеціалізацією в Україні повинен базуватися на територіальній концентрації, розширенні повноважень місцевих органів влади та використанні програмно-цільового підходу, спрямованого на залучення сільського населення до бізнес-проєктів у цій галузі. Визначено засади та розроблено рекомендації для ефективної реалізації бізнес-потенціалу екологічної спеціалізації сільського зеленого туризму в Україні. Підкреслена необхідність впровадження екосистемного підходу в реалізацію обласних і локальних програм соціально-економічного розвитку з акцентом на посилення стратегічних пріоритетів екологічного господарювання. Обґрунтовано, що розвиток сільського туризму сприяє вирішенню екологічних проблем сільських територій через зменшення аграрного навантаження, підтримку біорізноманіття, впровадження екологічної освіти, раціональне використання ресурсів, відновлення зелених насаджень, створення екологічно дружніх об’єктів, стимулювання органічного виробництва та управління відходами. Доведено, що екологічна спрямованість сільського туризму забезпечує стійкий розвиток, поєднуючи економічне зростання з природоохоронними заходами, і сприяє покращенню якості життя селян.

Удосконалено концептуальні засади формування організаційно-економічного механізму підтримки та стимулювання суб’єктів сільського зеленого туризму. Організаційно-економічний механізм представлений комплексом методів, інструментів і заходів, спрямованих на активізацію підприємницької діяльності у сфері сільського туризму. Його впровадження сприятиме не лише зростанню внутрішніх туристичних потоків і створенню нових робочих місць для сільського населення з високою віддачею, але й стане основою для залучення інвестицій у підприємства сільського зеленого туризму через формування привабливих «бізнес-кейсів» для інвесторів. У перспективі це допоможе подолати кризові явища в національній економіці, зумовлені соціально-економічними викликами, які постали перед Україною.

Наукові результати, висновки і рекомендації дисертаційного дослідження пройшли апробацію та прийняті до використання й впровадження: Слобідсько-Кульчієвецькою сільською радою Кам’янець-Подільського району Хмельницької області, Більче-Золотецькою сільською територіальною громадою Чортківського району Тернопільської області, Кам’янець-Подільською районною радою Хмельницької області, Хмельницькою обласною державною адміністрацією.