СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ СТАНОВИЩЕ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛЯНСТВА У 20-Х РОКАХ ХХ СТОРІЧЧЯ

Abstract

У статті досліджуються шляхи та методи застосування змін суспільно-економічних відносин в аграрній сфері еконо- міки України, пов’язаних з нагальною необхідністю швидкого підвищення загальної продуктивності та тісно пов’язаної з ним товарності селянського господарства у 20-ті роки ХХ ст., в період впровадження нової економічної політики. Висвітлено кризовий стан українського села напередодні непу, і насамперед базової галузі сільського господарства України – рільництва. Проаналізовано ситуацію з посівними площами та врожайністю зернових культур, оскільки це була основна галузь госпо- дарських занять практично кожного селянського двору. Встановлено, що початок непу характеризувався значним загальним занепадом процесу виробництва, а отже, й економічним зубожінням селянських господарств. В умовах домінування в еконо- міці країни саме сільськогосподарського сектору виробництва це вело до зниження тонусу народногосподарського життя. На підставі аналізу документів 20-х рр. ХХ ст. стверджується, що, хоча постійний тиск ідеологічних моделей побудови радянських відносин на селі залишався невід’ємним елементом суспільного життя, все ж таки в умовах непу в селян з’явились певні можливості для виробничо-економічного розвитку своїх господарств. Оцінюючи досліджуваний період, автор статті доводить, що українське селянство і в умовах непу змушене було відчувати як об’єктивні труднощі, спричинені військово-по- літичним лихоліттям, так і суб’єктивні, спричинені соціально-економічними чинниками, перешкоди, пов’язані з поступовим посиленням командно-адміністративної системи, що особливо яскраво проявлялось у постійному зростанні податкового тиску держави. Проте і в цих несприятливих умовах селянство поступово розбудовувало свої господарства, відчувши знову себе господарями й отримавши можливість працювати вільно на своїй землі. У тогочасних умовах продуктивність сіль- ськогосподарського виробництва була не лише винятково важливим економічним чинником, але й наріжним каменем усього внутрішньополітичного життя.