ВАЖЛИВІСТЬ КОНТРОЛЮ САЖКОВИХ ХВОРОБ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ

Abstract

Серед сільськогосподарських культур в Тернопільській області найбільші площі займає пшениця. За даними Головного управління статистики, у 2023 році зібрані площі даної культури становили 200830 га, що виводить її на перше місце. Валовий збір зерна при цьому становив 1194968,3 т, а урожайність 5,95 т/га [1]. Зерновиробництво Тернопільщини є складовою частиною зерновиробництва нашої країни та основою її експортного потенціалу, джерелом надходження валютних коштів. Так, у 2023/2024 маркетинговому році Україна експортувала 18,43 млн тонн зерна на загальну суму 3,07 млн. дол [2]. Отримання такого результату є неможливим без забезпечення відповідної якості вирощеної продукції, зокрема і за фітопатологічними показниками. Серед фітопатогенів, які можуть спричинити погіршення якості вирощеної продукції є сажкові хвороби. Найпоширенішими з них є тверда та летюча – Tilletia caries Tul. та Ustilago tritici (Pers. Jens.) [3]. Важливість контролю поширення зазначених фітопатогенів зумовлена тим, що Національним стандартом України ДСТУ 3768:2019 «Пшениця. Технічні умови» регламентовано вміст сажкового зерна. Сажкове зерно, це зерно, в якого забруднена борідка, борозенка або частини поверхні спорами сажки, які визначаються спочатку візуально, а потім мікологічною експертизою. Якщо за результатами досліджень встановлено, що сумарна кількість спор на одну зернину перевищує 100 шт, то така партія вважається нестандартною [4].