ВЕЛИЧИНА УРОЖАЙНОСТІ СОРТІВ ГОРОХУ ЗАЛЕЖНО ВІД ПОПЕРЕДНИКІВ

Abstract

Підбір сучасного сорту для вирощування за інтенсивної технології є одним із шляхів збільшення врожайності гороху. Несприятливі ґрунтово-кліматичні умови деяких років обумовлюють і зменшують його продуктивність. У виробництві тривалий час сортовий склад гороху був представлений переважно середньо та високорослими рослинами, із листочковим морфологічним типом, які переростали у вологі роки, а це призводило до передчасного їх вилягання й розвитку хвороб, унаслідок цього відбувалося різке зниження урожайності та якості зерна. Основною перевагою вусатих форм гороху є те, що за рахунок сильно розвинених та міцно зчеплених між собою вусів у посівах створюються умови для доброї аерації і освітлення нижнього ярусу рослини. Існувала думка, що сорти безлисточкового типу не зможуть забезпечити урожайність на рівні звичайних. Результати вирощування показали, що нові сорти безлисточкового типу не поступаються кращим листочковим та існуючим стандартам [5]. Як відзначає В. І. Січкар із співавторами, за даними фізіологів, листкові форми є більш продуктивними, ніж вусаті, проте підвищена їх стійкість до вилягання значною мірою компенсує незначне зменшення продуктивності та забезпечує їм перевагу в агроценозах у порівнянні з іншими формами. Більше того, сучасні безлисточкові сорти переважають за зерновою продуктивністю листкові.