ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗРОШЕННЯ НАСІННИХ ПОСІВІВ КУКУРУДЗИ У ПРИДНІСТЕР’Ї

Abstract

Кукурудза – високо інтенсивна культура з великим потенціалом урожайності зерна і зеленої маси. Реалізація цього потенціалу базується на тому, що кукурудза може інтенсивніше і повніше використовувати вологу і елементи живлення з грунту і добрив завдяки, насамперед, тривалому вегетаційному періоду. Крім того, споживання елементів живлення і вологи відбувається практично впродовж всього вегетаційного періоду аж до настання фази воскової стиглості, а це практично технічна стиглість коли уже можна збирати кукурудзу на зерно [1]. Для кукурудзи характерно те, що до цвітіння відбувається інтенсивний ріст і розвиток, а закладання продуктивності кукурудзи відбувається у дуже чутливий період – 4-8 листків. Загалом споживання Нітрогену – головного елементу живлення рослин відбувається до фази 8-10 листків - 15 % від загальної потреби культури у цьому елементі, від 10-12 листків до цвітіння – біля 60 %, від цвітіння до воскової стиглості – біля 25 % потреби. До фази цвітіння кукурудза поглинає також біля 60 % від потреби фосфору та і до 80 % калію. З цього випливає, що рослина потребує доброго волого забезпечення впродовж майже всього вегетаційного періоду [2].