Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
http://188.190.33.55:7980/jspui/handle/123456789/13752
Повний запис метаданих
Поле DC | Значення | Мова |
---|---|---|
dc.contributor.author | Венгерська, Н.С. | - |
dc.contributor.author | Ворона, Р.А. | - |
dc.date.accessioned | 2024-11-19T10:43:32Z | - |
dc.date.available | 2024-11-19T10:43:32Z | - |
dc.date.issued | 2023 | - |
dc.identifier.uri | http://188.190.33.55:7980/jspui/handle/123456789/13752 | - |
dc.description.abstract | З огляду на стрімкий розвиток інформаційних технологій, важливим стає використання смарт (розумних) технологій та «зелених» інновацій у сталеливарній промисловості задля формування декарбонізованих моделей виробництва та зменшення її впливу на навколишнє середовище. Світові виробники металургійної продукції трансформують виробничі системи через підключення їх до Інтернету речей, а управлінські системи модифікуються за рахунок штучного інтелекту. Інтернет речей та штучний інтелект – це одні з найбільш помітних проявів Четвертої промислової революції, яку ми зараз переживаємо. Головна проблема металургійної промисловості полягає у тому, що вона є основним виробником CO2 (близько 10 % загальних світових викидів), порівняно з іншими видами економічної діяльності. Екомодернізація та «озеленення» металургійних підприємств відбувається на основі впровадження пристроїв Інтернету речей, штучного інтелекту та «зелених» інновацій. Як і в минулому, перші галузі, що зуміють вирішувати завдання та адаптуватись до нових технологій, зможуть забезпечити свою конкурентоспроможність на наступні десятиліття. Європейські країни прагнуть декарбонізації металургійної промисловості, переводячи виробництво сталі з вугільних печей на електрику або водень («зелена» сталь) [1]. На жаль, наразі українська металургійна промисловість зіштовхнулася з найбільшими викликами за всю історію незалежної України, бо вона переживає не найлегші часи в умовах повномасштабного вторгнення російської федерації за рахунок втрати виробничих потужностей у м. Маріуполь, оскільки на два маріупольські підприємства групи «Метінвест» припадало близько 40 % виробництва української сталі, що в результаті призвело у 2022 році до 30 %-го зниження ВВП України [2]; потребує екомодернізації, «озеленення» виробництва та «зеленої» культури, пошуку інвестицій задля декарбонізації, підвищення конкурентоспроможності на інноваційній основі та адаптації до вимог Європейського зеленого курсу. Дослідження цих проблем є важливим для практиків і теоретиків у сфері металургійного виробництва, економіки, менеджменту, екології, інформаційних систем, європейських студій, що свідчить про розгляд цього питання з точки зору міждисциплінарного та синергетичного підходу. | uk |
dc.language.iso | uk | uk |
dc.title | СМАРТИЗАЦІЯ ТА ДЕКАРБОНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ МЕТАЛУРГІЙНИХ ПІДПРИЄМСТВ ЯК НАПРЯМИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ | uk |
dc.type | Стаття | uk |
dc.citation.jtitle | ІННОВАЦІЙНА ЕКОНОМІКА | uk |
dc.citation.issue | 3-2023 | uk |
dc.citation.spage | 44 | uk |
dc.citation.epage | 49 | uk |
dc.identifier.doi | 10.37332/2309-1533.2023.3.5 | uk |
Розташовується у зібраннях: | ІННОВАЦІЙНА ЕКОНОМІКА – № 3 2023 |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
1106-2288-1-SM.pdf | 153,04 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.