ЕКОНОМІЧНЕ СУПЕРНИЦТВО КРАЇН В УМОВАХ МІЛІТАРИЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІК

Abstract

Зростаюча глобалізація в 90-х рр. ХХ ст. відкрила нові можливості для країн, що розвиваються, тому динамічний розвиток та інклюзивність глобальної економіки відіграли ключову роль у частковому вирішенні масштабних завдань, поставлених у порядку денному щодо досягнення Цілей Тисячоліття та сталого розвитку на період до 2030 року. Таким чином країни периферії отримують більше шансів наблизитися до ядра. Оцінюючи тенденції формування сучасної геоекономічної та геополітичної структури світу, помітно, що формується нова багатополярна модель світового економічного порядку, в якій, поряд із традиційними, з’являються нові центри економічної та військової сили. Останнє суттєво деформує глобальний простір, адже переваги країни в економічному потенціалі досить часто підкріплюється нарощенням військової могутності, тим більше, що у протидії використовуються різні стратегії, які поєднують елементи економічних та інформаційних війн, відсуваючи на другий план питання багатостороннього співробітництва. Економічні війни залишаються найбільш радикальним методом економічного суперництва. В залежності від бажання сторони, економічна війна проводиться з метою захоплення іноземних ринків (наступальна торговельна війна) або попередження чи зупинення торгово-економічної «окупації» національної економіки (оборонна торговельна війна)