ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ КВАСОЛІ ЗВИЧАЙНОЇ ЗА РАХУНОК МІНЕРАЛЬНОГО УДОБРЕННЯ І БІОЛОГІЧНИХ ПРЕПАРАТІВ В УМОВАХ ЛІСОСТЕПУ ЗАХІДНОГО

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю - 201 Агрономія. Заклад вищої освіти «Подільський державний університет, Кам’янець-Подільський, 2023 р. За світовими площами квасоля звичайна посідає друге місце серед зерно бобових культур, проте в Україні вони незначні і переважно зосереджені на приватних ділянках. Однією з головних причин цього є відсутність сучасних кущових сортів адаптованих до різноманітних ґрунтово-кліматичних умов, які характеризуються не стабільною врожайністю та не достатньою технологічністю щодо механізованого збирання врожаю. У вирішенні проблеми створення конкуренто спроможних сортів важливу роль відіграє детально вивчений і адаптований до конкретних умов регіону вихідний матеріал. Квасоля сьогодні є однією з найприбутковіших зернобобових сільськогосподарських культур. Ріст і розвиток рослин квасолі проходить в прямій залежності від умов навколишнього середовища, основними складовими якого є температура повітря і ґрунту, освітленість, вологість та мінеральне живлення. Величина зерна врожайності квасолі залежить від інокуляції насіння даної рослини, різних добрив, сортів, міжрядь та способів сівби. Для прикладу тривалість періоду сівба - повна стиглість у рослин сорту квасолі Ластівка, інокульованих Ризобофітом в середньому за період дослідження 2021-2022 рр. відрізнялась на 1-2 доби. До останнього часу в наших умовах у зв’язку з відсутністю наукових досліджень недостатньо вивченою залишається технологія вирощування квасолі звичайної відповідно до даних ґрунтово-кліматичних умов, її вплив на зернову продуктивність та якісні показники зерна квасолі, не з’ясована економічна та енергетична ефективність технології вирощування квасолі звичайної на зерно в даному регіоні.

3 У зв’язку з цим підвищення зернової продуктивності сортів квасолі вітчизняної селекції шляхом встановлення особливостей росту і розвитку та оптимізації елементів технології вирощування (удобрення, інокуляція) залежно від сортових особливостей та погодних умов вегетаційного періоду є актуальним завданням. Високі темпи виробництва квасолі звичайної та зростаючий попит на ринку України допоможе вирішити завдання щодо збільшення виробництва зерна з вмістом рослинного білка, а також поповнення запасів ґрунту атмосферним органічним азотом та стабілізації економіки в цілому. Значний вплив на отримання високого рівня врожайності та використання потенціалу, що біологічно закладений має вибір нових, перспективних і удосконалених сортів, а також впровадження сучасних агротехнологій та ресурсозберігаюче і екологічне значення біологічної азотфіксації квасолі звичайної. Сучасні сорти квасолі звичайної мають досить високий рівень розвитку і за оптимальної системи удобрення можуть забезпечити отримання сталих і високих урожаїв. Тому основним завданням наших досліджень було вивчити вплив удобрення та інокуляції на структуру врожаю квасолі зернової та її продуктивність. Дефіцит білка у всьому світі знижується за рахунок використання білків тваринного походження. В умовах реформування агропромислового комплексу України та скорочення виробництва тваринної продукції важливого значення набуло виробництво високобілкових продуктів рослинництва. Як наслідок цього, за останні роки різко виріс попит на насіння зернобобових культур. Технології використання добрив та вирощуванні квасолі є одним із найбільш ефективних заходів підвищення її врожайності. Позитивний ефект бактеризації насіння залежить від ряду факторів: активності штаму мікроорганізму, концентрації суспензії клітин, кількості біологічно активних речовин в суспензії, тривалості обробки насіння, виду рослин, стану аборигенної мікрофлори в момент посіву, особливостей ґрунту,

4 умов агротехнічного комплексу. Встановлено, що набагато успішніше відбувається інтродукція штамами, спочатку ізольованими з ризо плани або ризосфери того ж виду рослин. Одним із прийомів, що використовуються для підвищення реалізації біологічного потенціалу рослин і мікроорганізмів агрофітоценозів, є комплексна бактеризація насіння. Препарати полівалентної дії на основі композицій кількох мікроорганізмів при умові індивідуального комплементарного підбору характеризуються більшими стабільністю та ефективністю в різних агрокліматичних умовах. Одним з основних елементів формування врожаю, а також важливим фактором відтворення родючості ґрунтів являється азот. Тому проблема його балансу та перетворень в агроекосистемах є важливою складовою розробки сучасних енергозберігаючих екологічних технологій у сільському господарстві. Надходження азотних сполук у ґрунт, в основному, відбувається за рахунок органіки, симбіотичної та несимбіотичної (асоціативної) азотфіксації та у вигляді мінеральних добрив (синтетичного продукту промислового зв’язування молекулярного азоту). У традиційних технологіях преважна увага надавалась кількісним показникам забезпечення ґрунту азотовмісними речовинами, а тому в агрономічних системах живлення квасолі виключна роль належала органічним та мінеральним добривам. За умов, коли немає можливості повернути в ґрунт винесені з урожаєм поживні речовини шляхом застосування мінеральних та органічних добрив, виникає потреба у пошуку інших джерел поповнення запасів поживних речовин ґрунту для охорони та відтворення його родючості. Найперспективнішим, враховуючи економічні аспекти, є біологічний азот. Тому активізація процесу азотфакції є дуже важливою у наш час. Він дозволяє економити на внесенні азоту у ґрунт. Використання штамів азотфіксуючих мікроорганізмів для квасолі звичайної стає все більш доцільним.