ГЕНЕТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ НА ОСНОВІ ДНК-МАРКЕРІВ

Abstract

Здобутки молекулярної генетики розкривають перспективи формування теоретичного та практичного базису сучас- ної селекційно-племінної діяльності у тваринництві. Генетичні дослідження сільськогосподарських тварин направлені на вичерпну оцінку їхніх племінних якостей на основі генетичної інформації, яка пов’язана з окремими генами або генними комп- лексами. Практична робота з генетичним матеріалом і можливість прискорення селекційної роботи, завдяки отриманню нових знань у галузі генетики, нині прямо асоціюються з використанням генетичних маркерів. Метод генетичних маркерів полягає в ідентифікації окремих генів, ділянок ДНК, хромосом або окремих особин виду за допомогою притаманних лише їм сполучень нуклеотидів. Більшість сучасних маркерів пов’язані зі структурою ДНК, що дозволяє тестувати генетичну мінливість не на рівні продуктів експресії гена, а на рівні геному. Ця особливість зумовила повальне поширення ДНК-маркерів після винайдення ПЛР. У статті розглянуто теоретичні аспекти генетичних маркерів, їхні переваги за властивостями, зручністю та кіль- кісними можливостями в порівнянні із класичними та білковими маркерами. Наведено перелік найбільш поширених ДНК-мар- керів, вимоги до них, показано переваги та недоліки застосування на практиці. Охарактеризовано основі маркери (ISSR, RFLP, SNP, SSR), які застосовуються в генетичних дослідженнях сільськогосподарських тварин. Детально розглянуто метод секвенування, якому натепер належить основне місце в таких дослідженнях, а також сучасні методи виявлення SNP, що базуються на ньому. Наведено огляд основних генетичних досліджень у галузі вітчизняного тваринництва, які базуються на маркерній селекції.