ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА: ПОНЯТІЙНИЙ АПАРАТ І КЛАСИФІКАЦІЯ

Abstract

Вступ. Зростання ролі системи обліку як однієї зі складових загальної системи управління, сприяє появі нових інструментів для його забезпечення. Останні десятиріччя в Україні характеризуються переходом від суцільної регламентації в питаннях ведення бухгалтерського обліку до надання права вибору облікових методик на підставі професійного судження. Результатом цього процесу є поява у вітчизняному бухгалтерському обліку такого важливого інструменту, як облікова політика. Це є проявом змішаного підходу до організації обліку, який на сучасному етапі набуває широкого розповсюдження, і передбачає поєднання централізованого регулювання з власними правилами організації облікового процесу, які враховували б галузеву належність та особливості діяльності підприємства. Методи. У процесі пошуку рішень були використані загальнонаукові емпіричні (спостереження, опис) та теоретичні (аналіз, синтез, групування, узагальнення) методи дослідження, системний та комплексний підходи, що дозволяє найбільш повно дослідити виокремлені проблеми та забезпечити достовірність результатів дослідження. Результати. Проаналізувавши різноманітні підходи вчених до сутності поняття “облікова політика” зроблено висновок, що облікова політика є не лише сукупністю методик з метою формування звітності, але й інструментом організації обліку та управління на підприємстві. Визначені види облікових політик відповідно до основних класифікаційних ознак. Перспективи. Перспективами подальших досліджень є розробка рекомендацій з удосконалення змісту та структури облікової політики з метою розробки так званої “облікової конституції підприємства” та формування якнайповнішого зводу правил, які мають бути закріплені у внутрішньому регламенті суб’єкта господарювання