ПЕРЕГОВОРИ ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА ДІЛОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Abstract

В епоху глобалізації спостерігається різка зміна вимог, що висуваються до комунікантів у процесі професійного спілкування. Нині увагу привертають наукові та методичні дослідження, що зосереджені на проблемах визначення комунікативного змісту навчання. Для сучасних досліджень характерним є посилення інтересу до вивчення мовленнєвих одиниць у комунікативному аспекті. Це і розвідки щодо формування культури мовлення, ділової комунікації, комунікативної професіограми фахівця. Так, аналізу прагматичних чинників застосування мовних елементів присвячені праці Ф. Бацевича, Л. Невідомської, Г. Почепцова, І. Шкіцької та ін. Щодо місця дискурсу у вивченні комунікації бажано виділити розвідки М. Макарова, В. Красних, О. Пушкіна, П. Зернецького. Нині зміщуються пріоритети від вивчення мови як наукового явища до вивчення мови як інструменту спілкування. Це і зумовило постановку мети та завдань дослідження, оскільки необхідний аналіз взаємозумовленості вербальної та паравербальних форм спілкування як результату психічного контакту, що виникає в процесі взаємодії двох чи більше людей під час обміну інформацією. У статті проводиться аналіз переговорного процесу як складової частини ділової комунікації, виявляються особливості переговорів, наголошується на важливості розвитку комунікативних компетенцій у підготовці майбутнього фахівця. У розвідці наголошується на важливій ролі переговорів у професійному спілкуванні, оскільки комунікативною метою переговорів є встановлення, підтримка і розмикання (вихід) контакту, виявлення ставлення до співрозмовника, створення індивідуального образу мовця. Також розглядаються чинники мовленнєвої поведінки особи, мотиви та комунікативна стратегія. Комунікативний зміст тут виступає загальним репрезентативним фактором для аналізу смислових компонентів комунікативних ситуацій під час переговорів як у мовленнєвому форматі, так і щодо ситуацій професійного спілкування.