ПОШИРЕННЯ, ДІАГНОСТИКА ТА ОСОБЛИВОСТІ ЛІКУВАННЯ УРОЛІТІАЗУ КОТІВ

Abstract

Наведено результати аналізу літературних джерел та власних досліджень щодо поширення уролітіазу в котів в Подільському регіоні. Аналіз данних показав, що сечокам’яна хвороба котів, віком до 5 років супроводжувалася утворенням струвіту в лужному середовищі, а сечокам’яна хвороба котів, віком більше 5 років супроводжувалася утворенням каменів, як з оксалату кальцію (54,4%), так і уратів (3,5%) в кислому середовищі, а також і утворенням струвіту (42,1%) у лужному середовищі. Встановлено, що на сечокам’яну хворобу в більшості випадків (93,8 %) хворіли самці, частка самиць у структурі захворюваності

становить 6,2 %. Аналіз вікової динаміки захворюваності свідчить, що переважна більшість випадків захворювання припадає на котів старше 5- річного віку (82,2 %). Частіше (88,4 %) хворіли кастровані коти. Залежно від типу годівлі встановлено, що у 61 % тварин уролітіаз діагностували за годівлі сухими дешевими кормами низької якості, в 28,4 % − за змішаного типу годівлі. Ефективність запропонованого консервативного лікування склала 89,4 %. Для профілактики уролітіазу в якості дієтичного корму пропонуємо згодовувати готові консервовані корми із лужною реакцією сечі і струвітного уролітіазу та c/d.